Articles
Загальновідомо, що наркоманія є складною проблемою сучасного суспільства, що має соціальний, економічний, правовий, медичний та інші аспекти. Отже, зрозуміло, що ефективна протидія розповсюдженню вживанню наркотиків може забезпечити лише комплексний підхід, в якому має бути поєднано вирішення двох головних проблем: з одного боку - забезпечення належного рівня законодавчого регулювання обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (якій би захищав інтереси громадян України, які страждають як від наркотичної залежності, так і від таких тяжких хвороб як ВІЛ/СНІД, онкозахворювання та ін.), а з другого - створення ефективної системи протидії розповсюдження наркоманії.
І. Щодо забезпечення належного рівня законодавчого регулювання обігу наркотичних засобів:
В Україні, питання правового регулювання обігу наркотичних засобів регламентується біля 90-та нормативними актам, як рівня законів, так і підзаконних нормативних актів. Основними серед них є: Закон України від 15.02.1995р. № 60/95-ВР «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (далі – Закон №60), Закон України від 15.02.1995р. № 62/95-ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закон України від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. №106 «Про затвердження порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах», Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров’я України, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.1997р. №356 та інші.
Поняття та ознаки наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів даються в Законі України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Зокрема, Законом дано наступне визначення цим предметам:
Наркотичні засоби - включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними;
Психотропні речовини - включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, або поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними;
Прекурсори - речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку;
Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин - заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.
Всі наведені вище предмети (крім аналогів) передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі — Перелік), який скла¬дений відповідно до законодавства і міжнародних зобов'язань України і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. № 770:. Перелік складається з чотирьох Таблиць (Табл. І, II, III і IV), кожна з яких включає список № 1 і список № 2, а Табл. І — ще й список № 3. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і пре¬курсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений (наприклад, списки № 1 і 2 Табл. І), або обмежений, але щодо якого встановлюються заходи контролю різного ступеня суворості.
Аналіз Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (ч.1 і 6 статті 10), свідчить, що діяльність, пов'язана з використанням наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II, III Переліку, допускається лише з метою застосування у медичній практиці або для науково-дослідної роботи чи в навчальних цілях та інших цілях, передбачених цим Законом.
Лікувально-профілактичні заклади та установи всіх форм власності здійснюють діяльність, пов'язану з придбанням, перевезенням, зберіганням, відпуском, використанням наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як випливає з п.2 і 3 Постанови КМУ від 07.02.2001р. №106, обіг наркотичних засобів, психотропних речовин (за винятком психотропних речовин, включених до списку N 2 таблиці III переліку), і прекурсорів, включених до списку N 1 таблиці IV переліку, здійснюється лише лікувальними закладами державної та комунальної форм власності за наявності у них ліцензії на провадження відповідного виду діяльності. Обіг психотропних речовин, включених до списку N 2 таблиці III переліку (крім роздрібної реалізації громадянам), а також обіг комбінованих лікарських засобів, до складу яких входять наркотичні засоби, включені до списку N 1 таблиці III переліку, психотропні речовини і прекурсори, включені до списку N 1 таблиці IV переліку, які не можуть бути добуті легкодоступним способом у кількості, достатній для зловживання ними, здійснюється лікувальними закладами всіх форм власності за наявності у них ліцензії на провадження відповідного виду діяльності.
Як відомо, останнім часом збільшується кількість недержавних медичних закладів охорони здоров'я. Однак, з огляду на положення зазначених вище нормативних актів, вони не можуть використовувати лікарські засоби наркотично-психотропної дії і тому не мають можливості надавати повноцінну медичну допомогу. Це суперечить конвенціям ООН, у яких передбачено, що лікар може використовувати наркотично-психотропні препарати незалежно від того, чи він працює в лікувальній установі, чи здійснює приватну лікарську практику. Головною умовою є оформлення відповідного рецепта в установленому порядку.
Крім того, при застосуванні Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» з'явилися негативні тенденції у сфері виробництва ряду важливих лікарських засобів через заборону використовувати в промисловості підприємствами недержавної власності сировини, що містить наркотичні чи психотропні речовини, для виготовлення на їх основі препаратів, які не є наркотичними чи психотропними.
До таких препаратів відносяться: серцевосудинні препарати - корвалол, корвалдин, теофедрин; протиепілептичні препарати - клонозепан, глюферал, релінепсин, седативні препарати – белатамінал (які, наприклад, виробляються з психотропної речовини фенобарбіталу).
Слід констатувати, що на сьогодні державні структури через нечисленність та недостатнє бюджетне фінансування не в змозі у повному обсязі вирішувати завдання у сфері забезпечення населення необхідними лікарськими засобами, в обігу яких можуть брати участь лише державні підприємства й установи (а також державні і комунальні лікувально-профілактичні заклади).
Отже, актуальним постає питання про можливість надання дозволу щодо використання лікарських засобів наркотичної та психотропної дії і недержавним лікувально-профілактичним установам, а аптечним закладам, які їх обслуговують, - також придбання, перевезення, зберігання та розподіл.
ІІ. Щодо створення ефективної системи протидії розповсюдження наркоманії:
Антіноркатичне законодавство України, визначає незаконний обіг наркотиків як дії, що пов’язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, виготовлення, зберігання, розподіл, торгівля, використання, переміщення на території України та поза її межами наркотичних засобів, які здійснюються з порушенням Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів».
Чинним законодавством України, передбачено кримінальні та адміністративні заходи відповідальності за порушення норм, які регулюють обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і їх прекурсорів. Зокрема, вони виступають як предмети злочинів, передбачених відповідними статтями Кримінального кодексу України:
1) наркотичні засоби (статті 305-309, 313-320);
2) психотропні речовини (статті 305-309, 313-314, 315, 317-320);
3) прекурсори (статті 305, 306, 311, 312, 318, 320);
4) аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин (статті 305-309, 313-315, 317, 320);
5) снотворний мак і коноплі (ст.310).
За вчинення наведених злочинів до особи застосовуються кримінально-правові санкції у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років (у разі якщо ці злочини здійснюються з метою збуту), і позбавлення волі на строк до трьох років (у разі якщо ці злочини здійснюються без мети збуту).
Досить цікавим є досвід з цього питання, який існує у зарубіжним країнах, а як вдається вивчення досвіду зарубіжних держав з приводу встановлення відпові¬дальності за наркозлочини, може сприяти як подальшому вдосконаленню вітчизняного законодав¬ства, так і вдосконаленню роботи слідчих та судових органів з розслідування справ про такі наркозлочини.
Так, низка Кримінальних кодексів (далі - КК) європейських держав не передбачають відповідальності за діяння, пов'язані з незаконним обігом наркотиків (наприклад, КК Данії, Польщі, Голландії). Однак це не означає, що подібні дії в цих країнах легалізовано, відповідальність за них передбачено у так званому додатко¬вому кримінальному законодавстві. Наприклад, в Голландії окремі розділи кримінального права регулюються спеціальними кримінальними законами і приписами місцевих законодавців. Зокрема, регламентація відповідальності за незаконні дії з наркотиками здійснюється Законом про опіум 1928 року. Так само боротьба зі зловживанням наркотичними засобами в Японії здійснюється не на основі КК, а на положеннях Закону про контроль над коноплями 1953 року, Закону про опіум 1954 року та Закону про конт¬роль над стимулюючими засобами 1951 року.
Звід законів Сполучених Штатів Америки 1948 року не містить норм про злочини, пов'язані з наркотиками. Однак, оскільки Звід законів має рекоменда¬ційний характер, відповідальність за незаконні дії з наркотиками передбачається кримінальними кодексами окремих штатів (наприклад, пі. 2925 КК штату Огайо, ст. 221, 222 КК штату Нью-Йорк, гл. 13 КК штату Джорджія.
Характерною рисою голландського законодавства дослідники вважа¬ють ліберальний, підхід до проблеми, що розглядається, яка виявляється зокрема, в легалізації «м'яких» наркотиків (передусім, марихуани). Напри¬клад, у Роттердамі існує мережа об'єднаних наркодилерів, котрі отримали напівофіційний дозвіл на торгівлю наркотиками в спеціальних клубах чи підвалах — «бейсментах», в яких продаються не тільки «легкі» наркотики, але й героїн. Серед зарубіжних держав досить м'який підхід до аналізо¬ваної проблеми притаманний іспанському кримінальному законодавству. Так, за ст. 368 КК Іспанії вирощування, виробництво чи торгівля, а також підбурювання, сприяння чи полегшення незаконного вживання наркотиків карається позбавленням волі від одного до трьох років. Якщо ж ці діяння були вчинені з речовинами, які завдають тяжкої шкоди здоров'ю, макси¬мальний строк позбавлення волі становить від трьох до дев'яти років, що, як вважають російські дослідники, навряд чи можна визнати надміру суворим покаранням.
Чимало держав виходять із того, що легалізація так званих слабких наркотиків, звільнення від відповідальності наркоманів за придбання невеликих доз в особистих цілях, за їх вживання і зберігання дасть змогу більш ефективно вести боротьбу з наркоманією. Ліберальна політика щодо наркотиків проводиться в деяких європейських державах (Бельгія, Данія, Португалія, Італія тощо).
Водночас у більшості держав світу злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків за обтяжуючих обставин, відносять до тяжких, встанов¬люючи за них найсуворіші міри покарання. Кожна держава намагається застосувати максимально ефективні заборонні засоби, в першу чергу, в боротьбі з поширенням наркоманії. Тому особливо суворі кримінально-правові санкції застосовуються до торговців наркотиками.
У Росії межа покарання за безпосередню участь в обігу наркотиків не перевищує п'ятнадцята років позбавлення волі, а санкції у виді штрафу не досягають 10 тисяч доларів США. В США ці кримінально-правові харак¬теристики виглядають інакше — відповідно до довічного ув'язнення та 10 млн. доларів США. У Великій Британії — до чотирнадцяти років і 400 фунтів стерлінгів. У Франції — до двадцяти років і 500 тисяч франків. У ФРГ —до десяти років і 15 тисяч марок.
Отже, порівняння КК і законів різних країн демонструє в цілому однакові тенденції у встановленні кримінальної відповідальності за участь у незаконному обігу наркотичних засобів.
Слід зазначити, що Кримінальний кодекс України (від 05.04.2001р.), окрім наведених вище заходів кримінальної відповідальності, передбачив нові заходи щодо посилення боротьби з наркозлочинами, що цілком відповідає напрямкам загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Наприкінці хотілось би зазначити, що в цілому треба розмежувати проблему наркоманії і проблему забезпечення ліками мільйонів хронічно хворих, онкологічно хворих, яких необхідно лікувати та оперувати. Цю проблему необхідно розв'язувати щоденно, в тому числі сьогодні, порушуючи недосконалі закони.
